Організація інклюзивного навчання
Методичні рекомендації для вчителів загальноосвітніх та спеціальних закладів щодо процедури переходу до інклюзивного навчання дітей з особливими потребами
У системі освіти України, як і в інших країнах світу, стійкі позиції в навчанні дітей з особливими потребами все чіткіше займає інтеграція.
З метою реалізації основних положень Конвенції ООН про права дитини, Всесвітньої декларації про збереження, виживання, захист і розвиток дітей, національних програм із соціально-педагогічної підтримки дітей з особливими потребами та їхніх батьків в Україні розпочато державний експеримент із навчання цих дітей в загальноосвітньому просторі. Ми рекомендуємо його здійснювати в нашому регіоні за різними напрямами.
Один із цих напрямів – інклюзивне навчання, що передбачає спільне перебування дітей з різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками. Навчальний процес здійснюється диференційовано за індивідуальними програмами, посильними для дітей, і за умов кваліфікованої спеціальної колекційної допомоги. Тому крім вчителя загальноосвітньої школи у навчальному процесі активну участь бере другий вчитель зі спеціальної школи, який володіє корекційно-компенсаторними технологіями (тобто асистент учителя).
Щоб досягти успіху, учитель разом з батьками повинен визначити потреби дитини і розробити відповідні заходи для її підтримки. Навчальні програми для дітей з особливими потребами обов'язково повинні бути індивідуалізованими та високоякісними. Учителі і вихователі інклюзивних класів і груп повинні бути відповідним чином підготовлені і постійно займатися підвищенням своєї кваліфікації.
Характерні риси інклюзивних шкіл:
· Домовленість з управлінням освіти.
· Взаємоузгодженість між директорами освітніх закладів.
· Навчанням дітей з особливими потребами займаються вчителі загального профілю у звичайних класах.
· Запровадженням інклюзивних підходів займається весь персонал школи. Педагоги та інші працівники всіляко сприяють розвитку особистості кожної дитини.
· Батьки та інші члени родин активно залучаються до прийняття рішень стосовно методів навчання і виховання своїх дітей.
· Плани роботи з дітьми розробляє колектив професіоналів, члени якого ефективно співпрацюють один з одним.
· Ролі і відповідальність усіх працівників чітко визначені.
· Програми роботи з дітьми з особливими потребами передбачають індивідуалізовані навчальні плани, розроблені з урахуванням сильних рис, схильностей і потреб учнів.
· Ефективність програм регулярно оцінюють, до цього процесу залучають членів родин, педагогів, фахівців та інших причетних до справи осіб.
· Створення відповідної бази для корекційного блоку: - наявність програм, підручників, спеціального обладнання, дидактичних матеріалів; - надання діагностичних, консультативних та дієвих послуг фахівцями (корекційними педагогами, логопедами, психологами, дитячими психіатрами, фахівцями з фізкультури, працетерапії, терапії поведінки, дієтотерапії, соціальними працівниками).
· Уведення додаткових штатних одиниць.
· Організація психолого-медико-соціального супроводу дітей, які навчаються.
· Відвідування вчителем загальноосвітньої школи занять у спеціальній школі наприкінці навчального року з метою спостереження за дітьми, які навчатимуться в інклюзивному класі.
· {C}Проведення спільних педрад, семінарів, науково-практичних конференцій з обговорення проблем інклюзивного навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітній школі.
Отже, вирішення питання про інклюзивне навчання в кожному конкретному випадку потребує попереднього врахування багатьох чинників у комплексі.
Поради вчителям загальноосвітніх шкіл
для успішної роботи з дітьми, які мають особливі потреби.
Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями і навичками:
· Ознайомитися з анамнезом, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини.
· Вивчити стан уваги, стомлюваності, темп роботи кожної дитини.
· Ураховувати стан слуху, зору, особливості моторики та загального фізичного розвитку учня. Бути добре ознайомленим з приладами, які використовують його учні з порушенням зору і слуху, перевіряти придатність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів. Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами. Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків. Вивчати головні принципи і стратегії колективної командної роботи.
· Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.
· Закінчувати заняття, коли діти втомилися чи неуважні.
· Навчитися адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей.
· Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формуванню колективу.
· Формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.
· Ставитися з повагою до дітей та батьків.
Роль учителів (корекційних педагогів) спеціальних шкіл.
Допомогти вчителю загальноосвітньої школи:
· Дати об'єктивну характеристику дитині з особливими потребами, ознайомити з її особовою справою, медичними та психологічними картами.
· Спільно складати календарно-тематичний та індивідуальний плани, підготовку занять.
· Внести зміни до програми загальноосвітніх предметів та провести їх коригування: - вводити пропедевтичні розділи з метою підготовки дітей для сприймання матеріалу: - вводити специфічні навчальні предмети.
Для дітей із вадами зору: провести заняття з орієнтування в просторі та розвитку мобільності.
Для дітей із вадами слуху: провести заняття з розвитку залишкового слуху та усного мовлення.
Для дітей із розумовою відсталістю: провести заняття із соціально-побутової орієнтації.
· Бути (тимчасово) присутнім на уроках з метою кращого задоволення специфічних потреб дітей.
· Надати методичні рекомендації з виготовлення та використання наочності й дидактичного матеріалу з метою активізації збережених аналізаторів.
· Навчити використовувати спеціальні технічні засоби навчання для корекції і компенсації недоліків розвитку дітей: - звукопідсилювальну апаратуру індивідуального та колективного використання (під час навчання дітей із вадами слуху); - лупи, окуляри, монокуляри, бінокуляри (для дітей із вадами зору); - статистичні екранні посібники (схеми, малюнки, креслення) з метою активізації сприйняття дітьми навчального матеріалу; - комп'ютерні технології для ефективнішого розвитку мовлення, навичок читання, письма, математики, психолого-педагогічного тестування дитини на початку навчання а наприкінці року.
· Створити систему «гнучких» класів і активно в них працювати.
· Проводити моніторинг розвитку дитини.
· Співпрацювати з батьками, учителями, фахівцями під час оцінювання дитини.
· Прогнозувати подальший шлях навчання учня.
· Організувати короткочасні курси з метою ознайомлення зі спеціальними формами та методами освіти, компенсації і корекції.
Поради вчителям загальноосвітніх шкіл, які навчають у своїх класах дітей із порушенням інтелекту (з легкою розумовою відсталістю).
1. Підготувати дітей класу до того, що поряд з ними навчатиметься учень з особливими освітніми можливостями:
· Створити в класі демократичне середовище, налагоджувати між учнями дружні стосунки, щоб розумово відсталі учні відчували себе членами колективу.
· Привчати здорових дітей допомагати (за потреби) опікуватися розумово відсталими однолітками.
· Не припускати зневажливого ставлення до дітей з обмеженими можливостями.
2. Перед тим як прийняти до класу дитину з легкою розумовою відсталістю, детально ознайомитися з її анамнестичними даними. З цією метою поспілкуватися з батьками дитини; вивчити медичні довідки; усвідомити, у чому першопричина (пологова чи післяпологова травма, хвороба в ранній період, вплив медикаментів тощо) хвороби:
3. Вивчити спеціальну медичну та педагогічну (дефектологічну) літературу з метою з'ясування впливу різних видів ушкоджень (пологові травми, хвороби, психічні захворювання тощо) на процеси навчання і розвитку.
Детально вивчити особливості розвитку психічних процесів дитини з легкою розумовою відсталістю (стан пам'яті, уваги, мислення, працездатності, темп роботи, прояви поведінки, стан емоційно-вольової сфери тощо).
4. Ознайомитися з сучасними педагогічними підходами і методиками, які застосовують у спеціальних школах під час навчання дітей з легкою розумовою відсталістю.
Необхідно мати в школі навчальні програми спеціальних шкіл (відповідного класу), щоб мати уявлення, якими знаннями, уміннями та навичками повинні оволодіти розумово відсталі діти на кінець навчального року.
5. На кожну дитину з обмеженими можливостями необхідно скласти індивідуальний навчальний план (враховуючи важкість дефекту).
До процесу складання навчального плану бажано залучити психолога.
6. Знаючи специфічні особливості психічних процесів розумово відсталих дітей, коригувати їх під час навчання; враховувати в плануванні діяльності.
· Розумово відсталі діти мають (як правило) слабку, короткочасну пам'ять, тому матеріал треба подавати невеликим «дозами» і звертати увагу на багаторазове повторення вивченого матеріалу.
Комментариев нет:
Отправить комментарий